субота, 16 лютого 2019 р.


15 лютого  відзначається   річниця з дня виведення радянських військ з Афганістану. Саме 30 років тому закінчилася війна для радянського солдату окремого контингенту.
«Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів», - сказано в Євангелії. Тож на долю учасників тієї війни випало  віддавати своє життя, захищаючи інтереси афганського народу.
Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.
У цей період кожної доби в середньому гинув один i отримували поранення два вихідця з України. Через афганське пекло пройшли 160 375 призваних з України до лав обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Загинуло 3 360 військових, серед яких 80 зникли безвісти. Отримали поранення більше 8 тис, стали інвалідами 3 560 чол., залишилися сиротами 711 дітей. Внаслідок поранень, хвороб, отриманих в Афганістані, після 1989 року пішло з життя набагато більше, ніж загинуло під час бойових дій. Таку страшну данину сплатила i сплачує донині Україна війні в Афганістані.
Серед тих, хто поклав своє життя у афганській війні був житель села Морунов Сергій Іванович 1966 року народження.
В пам’ять про воїнів – інтернаціоналістів у бібіліотеці проведено урок мужності «Сумний відгомін чужої війни».




Міжнародний день дарування книги


З 2012 року 14 лютого відзначають не тільки День закоханих, а й Міжнародний день дарування книг!
Цей день  об`єднує всіх, хто любить читати та дарувати книжки, а також прищеплює любов до читання!
Започаткувала цей день засновниця відомого сайту Delightful Children`s Books в США Еммі Бродмур зі своїм синочком. Якось він запитав у мами, чому не існує особливого дня, коли люди дарували б один одному книги? Еммі вдалося донести важливість цієї ініціативи та надихнути людей приєднатися. Проектом відразу ж зацікавилися відомі блогери, письменники, активісти, які сприяли просуванню свята.
Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини.
Саме з нагоди цього свята у нашій бібліотеці представлена викладка книг для дорослих з автографами письменників «Книги подаровані автором» та для юних користувачів «Я люблю книги». Також у бібліотеці діє акція «Подаруй бібліотеці книгу». Дякую усім, хто долучився до неї!








вівторок, 29 січня 2019 р.

«Крути - трагедія та гордість України»


Уроком справжнього, а не декларованого патріотизму, уроком мужності та відваги є бій на залізничній станції Крути, що знаходиться в Чернігівській області.
Саме тут 29 січня 1918 року відбувся бій сотні юнацької школи імені Богдана Хмельницького, сотні куреня січових стрільців учнівської молоді Києва з більшовицьким загоном армії Муравйова, що сунув на Київ. Опір під Крутами на декілька днів затримав здобуття більшовиками столиці. Але не меншим було моральне значення бою, що став символом жертовності й відданості української молоді справі захисту рідної землі.
29 січня в бібліотеці оформлено тематичну викладку «Памятай про Крути». Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.



Пов’язане зображення


27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Голокост – це події, пов’язані з великими людськими втратами.
Починаючи з середини ХХ ст. слово «Голокост» стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.
З приводу Дня пам'яті жертв Голокосту хочемо згадати про ці події, а також про жителів села Якторів, які стали безневинними жертвами та односельчан, які намагалися допомогти людям уникнути смерті.
В жовтні 1941 року неподалік Якторова на хуторі Грушка в монастирі, що відносився до Львівської Духовної семінарії в чотирьох конюшнях та півницях, обгороджений колючим дротом, був створений робочий табір для євреїв. В ньому налічувалось 300 – 400 в’язнів. Їх привели із різних населених пунктів.
У грудні 1941 року в табір прибули 52 євреї із Глинян, а скоріше  - в’язні з Золочева. Крім того сюди були привезені євреї із таборів Курович, Плугова, Червоного. Більшість в’язнів добували каміння на Каменоломні у лісі, яка знаходилась в 6 кілометрах від табора, дробили каміння на дорозі, рили траншеї, а інші – в столярні та швейні майстерні. Євреї голодні і зморені їли траву, квіти. Окремі безсилі падали і вмирали.
Наглядачі по обох боках траси ходили з собаками і тих євреїв, хто підняв голову били гумовими гарапами.  Хворих та ослаблених  наглядачі – гестапівці регулярно розстрілювали. В травні 1942 року, в період епідемії тифу, були розстріляні 80 хворих євреїв. В тому ж місяці до табору пригнали декілька сотень в’язнів із Янівського тобору у Львові.
Були випадки втечі ув’язнених. За кожного втікача вбивали 20  в’язнів – навіть у тому випадку, коли його спіймали. Неодноразово розстрілювали сім’ї втікачів на місті їх проживання. Зі спогадів якторівців дочка одного з євреїв - Гедальо Лейби, який свого часу був вояком УГА та жив з сім’єю у нашому селі, хотіла втекти полем, ховаючись у збіжжі. Та німець побачив і вбив її. За це була розстріляна уся сім’я.
Зі слів жительки нашого села, яка ходила ще з мамою до монастиря на роботу, було 3 монахині, які під примусом варили їсти німцям. Вона була мала, але запам’ятала, як у півниці сиділи в’язні і просили її, щоб тихо пішла до монахинь і попросила для них хліба. Коли гестапівці побачили, що вона годує євреїв погрозили вбити разом з мамою. Всі жителі села, коли йшли на поле на свій страх старалися заховати якусь їжу для в’язнів. Жителька нашого села Кадайська Ю.Г. (1925 р.н.) врятувала дівчинку – єврейку, коли через село до Унева перегяняли гурт євреїв на розстріл.
8 серпня 1943 року всіх в’язнів вивели на гору Липовицю, змусили їх викопати для себе глибоку яму і розстріляли. Зі спогадів жителів села ще довго рухалася земля і  стікала кров в рови біля гори.
Достовірно невідомо скільки загинуло людей у таборі для євреїв. Є припущення, що близько 3 тисяч осіб.

«Соборність України: символ свободи та єднання України»

В історії становлення незалежної України особливе місце займає 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу.
22 січня ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.  З нагоди цієї важливої історичної дати у бібліотеці оформлено книжково – тематичну виставку та проведено історичну мандрівку з учнями з метою відродження паростків духовності, пробудження у своїх користувачів зацікавленості до поглибленого вивчення iсторiї  та культурних надбань українського народу, виховання поваги та любові до рідного краю, його історичного минулого і сучасності. Також бібліотекар взяла  участь у «Ланцюгу єдності».




«Я народився і жив для добра і любові» - С.Васильченко.


08.01.2019 року виповнилося 140 років від дня народження українського прозаїка, визначного художника-реаліста, кращого представника української літератури Степана Васильовича Васильченка.

З нагоди цієї події у нашій бібліотеці була оформлена книжкова виставка «Знавець народної душі» та бібліотекар завітала до учнів 2 класу Словітського НВК з підбіркою літератури про життя та творчий шлях видатного письменника, щоб познайомити маленьких користувачів з письменником С.В. Васильченком. Проза С. Васильченка знаходить шлях до сердець читачів передусім тому, що вона правдива і поетична, зігріта почуттям поваги до людської особистості. Разом з учнями зачитали твори «Глечик» та «Залізні стовпи».



Степан Бандера - борець за Україну

             1 січня 2019 року минає 110 років від дня народження незламного борця за Самостійну Україну Степана Бандери. З цієї нагоди у бібліотеці оформлено тематичну викладку "У бородьбі за волю України".